Перший тренер захисника національної збірної України та англійського «Евертона» Віталія Миколенка Олексій Блоха розповів про перші футбольні кроки динамівця у Черкасах і столиці.
— Я прийшов до сьомої школи. Подивився на уроці фізкультури на Віталіка, запросив його. Поряд пожежна академія, ми там тренувалася. Подивився Миколенка тиждень чи два. Він маленький, спритний, швиденький. Я написав напроти його прізвища в журналі — «супер». Миколенко тренувався у мене три роки, з 8 до 11. Закінчилась його група, у нас більше не було залу в академії пожежників, дали інше поле. Віталіку було далеко їхати, і він пішов у СДЮШОР. Потренувався там рік чи два, помітили у Києві, і тато відвіз його до «Динамо». Начебто з першого разу не пройшов, а з другого взяли. І з 13 років Миколенко грав за «Динамо».
Віталік — хлопець із характером, такий злий, і по життю, і у футболі. І в «Евертоні» зараз у підкати жорстко йде. І бурчить, бурчить весь час. Буркун такий. Голову опустить і бурчить. «Кусючий», тричі по ногах, один раз по м’ячу. Така школа і тато такий. І на полі, кажуть, Віталій такий, і в житті непростий, і бійки були у київському «Динамо». Крощенко зберіг його, Миколенка ж хотіли виганяти. Зупинили, він лишився. Тато поїхав, домовився, вирішив запитання. І він залишився у київському «Динамо». Ще у 2009-2010 роках, коли він у мене навчався, було видно, що він із характером хлопець. Направляти потрібно у правильне русло.
А так він найменший у команді був. По натурі — захисник-півзахисник. Бігати міг три дні поспіль без зупинки, міцне здоров’я. Міг грати дві гри поспіль по півтора тайми Я йому: «Віталька, відпочинь», — а він: «Я не втомився, ще бігатиму». Генетика гарна, — розповів Блоха в інтерв’ю «УФ».
